з Росією. Знаю, що находжуся тут на полі гіпотетичних конєктур, та з політично-ґеоґрафічних причин припускаю істнування в Німеччині дуже сильної струї, котра бажала й бажає злагоди з Росією і з її експанзійними забаганками. Поділ сферами інтересів на близькому Сході поміж Німеччиною та Росією виглядає не тяжчий, противно реальніший, як аналоґічний поділ у 1907. р. поміж Росією та Анґлією.
По відбудованні одноцільної російської держави відкриваються для німецької світової політики позірно велитенські, світлі перспективи. Розпад Австро-Угорщини й Туреччини зменшили можливість тертя поміж Німеччиною й Росією до мінімума. Відбудовання Польщі зблизило обі держави до себе дуже видатно. Обі вони мали експанзійні стремління на близькому Орієнті вже перед війною й мають їх дотепер. Обі бачать, що їхні надії не сповнилися, Німеччина тому, що поборола її Антанта, Росія тому, що розвалила її революція. Коли революція в Східній Европі втихомириться й одноцільна Росія знов відбудується, мусить своєрідне економічно-ґеоґрафічне положення обох держав довести до дуже тісних і приязних зносин. Господарська відбудова Німеччини потрібує поживи й сирівців. Найдешевше може цього доставити, на думку Німців, знов зєдинена Росія. Таксамо
