до своєї послідовности одиноким у цілій всесвітній історії. В Африці почалося воно переступленням ріки Оране. В 1869. р. здобула Анґлія землю Басутів, 1871. р. західню Ґрікву, 1881. р. землю Бечуанıв, 1886. р. розмежовано анґлійську сферу впливів у східній Африці супроти Німеччини, 1891. р. супроти Італії, 1894 супроти держави Конґо. В 1887. р. анектовано землю Зулів, 1888. р. землю Матаберів і Машонів, 1895. р. засновано Родезію. Діло Сесіль Родса, Чемберлєна, Південно й Східно-африканської компанії завершено 1900. р. побідною війною з Бурами й анексією Оранії й Трансфалю.
Рівночасно наслідком великочертної політики, що не страхалась перед ніякими середниками, став Єгипет поволі анґлійською колонією. Французькі наміри на цей край, яким у перше Наполєон I своїм блискучим походом дав такий гарний вислів, виявлялися, як звісно, свогочасним підпиранням Могамеда Алі в його боротьбі з султаном і потім у будові Суеського каналу французьким інжінєром і капіталом.
Анґлійська далекоглядна політика пізнала вже за Наполеонівських часів, як важний є Египет для кождочасних володарів Індії. Тому вже тоді поступила, як слід, і битва під Абукіром зробила кінець Олександрівським мріям Наполєона. Коли револьту Могамеда Алі підперла Франція,
