Анґлія поставила проти неї коаліцію европейських держав, щоб її примусити до покинення египетських справ. Тоді, в 1840. р., мусіла Франція думати навіть, щоб як найскоріще укріпити Париж! Французького підприєму, збудування суеського каналу, не могла Анґлія, що правда, спинити, та вже кілька років пізніще (1875) викупила у вічно потрібуючого грошей Хедива його каналові акції й добула тим способом майже необмежений вплив у всіх каналових справах. Вкінці в 1882. р. станула Анґлія твердою ногою в Єгипті й перемінила його поволі в свою васальну державу. Відвоювання Судану, зревольтованого Магдім 1885. р., почалося 1896. р. й покінчилося 1900. р. Тим способом добула Анґлія безпосередню сполуку своїх колоніяльних областей поміж Кепом та Єгиптом здовж західніх берегів Індійського океану. Тільки ще німецька Східна Африка переривала цю суцільність до 1918. р. Бо португальські посілости в Східній Африці були вже від давна тільки по імени портуґальські. А італійські (Ерітреа, Бенадір) занадто незначні, щоб могли видатно перешкоджувати пануванню Великої Британії на Індійському океані.
Над укріпленням добутих у Африці лучностей працювала анґлійська політика невтомно й приписувала їм велике значіння.
