нів гектарів ліса й три багаті лісом области: Карпати, Полісся й Західний Кавказ. Ці области моглиб мимо безлісности значних частин південної України вистарчити для краєвих потреб і дати дещо на вивіз, який головно вийшов би на добре Італії й Греції. Та це булоб тільки тоді, колиб Україна стала самостійною державою й положила кінець грабіжній господарці чужинців у її лісах. Заразом виходить із релятивної безлісности України, що карпатські, поліські й кавказькі землі мусять бути при ній полишені. Не тільки тому, що вони задля своїх лісових багацтв є доконче потрібні для автаркії України. Без української Галичини, Буковини й Закарпаття, без Полісся й Підкавказзя терпілаб українська держава велику недостачу дров і инших лісових продуктів. Грабіжна господарка чужинців, що тріває від XVI. століття, винищила українські ліси майже до нащаду. Міліони гектарів найкращого лісу були вирубані за давнього польського панування на сам тільки потаж, дальші міліони за російського й австрійського панування на заграничний вивіз. Розкішне життя польської й російської синьої й золотої аристократії, котре викликує й досі здивовання за границею, відбувається понайбільше за гроші, добуті безоглядною грабіжною господаркою в лісах України.
