ведеться поділ усеї рілі на заокруглені трудові дрібні господарства, селянин, дотепер навмисне держаний у безпросвітній темряві, матиме змогу добути собі поступових метод у хліборобстві й матиме спромогу щораз краще інтензифікувати продукцію свого господарства.
Наука вже від давна сконстатувала, що найбільшу зглядну видатність (пр. з 1 гектара чи десятини) мають дрібні хліборобські підприємства, а не великі латіфундії[1]. Коли цілий хліборобський простір України буде поділений на дрібні селянські господарства, то вже по перших кількох роках орґанізації й інвестиції продукція цереаліїв на Україні зараз таки дуже швидко зросте. Це вийде на користь передусім нашій нещасній батьківщині, що знищена трьома роками війни й трьома роками революції. Та не менша користь буде з цього для Західної Европи. Бо вона могтиме вдоволити своїм потребам поживи при самостійній Україні багато краще, як колись це робила в „Південній Росії“. Бо самостійна Україна не мусітиме заспокоювати в першу чергу й за низьку ціну потреб Московщини, як це було перед
- ↑ Диви пр. Damaschke. Die Bodenreform. Jena, 1913, стор. 209 дд.
