довим простором, куди Україна мусіла вивозити своє добро хоч не хоч.
5) Московський централізм старався по можности шкодити також чорноморській плавбі, головно перешкодити цьому, щоб тут на Україні не повстала самостійна торговельна область. Централізм цей зруйнував свого часу чорноморську прибережну плавбу, ведену місцевими Українцями й потім довів до того, що перед самою війною коштував транспорт одної тони добра майже стільки само з Одеси до Анґлії, як з Одеси пр. до Таганрога!
Такий самий образ бачимо до 1918. р. й на австрійсько-угорській Україні. Її сирівцеве багацтво використовується безоглядно й заливається її за дорогі гроші лихою мануфактурою з державних центрів.
Цей короткий огляд торговельних відносин України доказує всякому безсторонньому, що змагання Українців, щоб добути свою самостійну державу мають не тільки національний, але й економічний підклад. Бо коли дотеперішні відносини малиб далі трівати, Україна буде по кількох десятьліттях уповні зруйнована. Щорічні надвишки податків з України виносили в останніх роках пересічно кругло по 200 міліонів рублів, які російський уряд зуживав виключно поза границями України. Цен-
