2) Велить вести велику торгівлю України майже виключно петербурським і московським фірмам, на шкоду місцевих великих торгівців.
3) Занедбує систематично такі лучбові лінії (шоси, залізниці, канали і т. и.), які моглиб бути корисні для торгівлі України. Передусім це дотичить Дніпрової системи водяних доріг. Не дивно вонаж полишає на боці Московщину.
4) Натомість підпирає російський централізм лучбові лінії, що ведуть до великоруських центрів, будує загалом тільки такі й конструує тарифи так, щоб як найбільше добра йшло з України не до найблищих чорноморських пристаней, а до центра Росії й до великих балтійських пристаней. Перевіз збіжжя з України до чорноморських пристаней є тільки дуже мало дешевший, зате багато більше утруднений, як до Лібави чи що. Перевіз вугля був навіть дорощий! Наслідок був такий, що всі українські шляхи лучби йшли до чужих центрів, а з ними й увесь оборот всіляким добром. Мимовільно нагадуються середні віки з їхніми ославленими складовими містами, в котрих проїзжий купець мусів, чи хотів чи не хотів, виставляти добро на продаж. Центральна Московщина була до 1917. р. таким упривілеєним скла-
