Для капіталістичних інвестицій відчиняються на Україні величезні можливости, головно при підпомаганню розвитку української промисловости. Вже перед війною брали анґлійські, французькі й бельґійські капітали визначну участь в орґанізації українського промислу, хоч російська централістична політика кидала їм тільки колоди під ноги. Ці колоди без ніякого сумніву усуне українська національна держава.
Торгівлю України можна, маючи на увазі все попереднє, ось як коротко схарактеризувати: Не вважаючи на дуже гарне лучбово-ґеоґрафічне положення, мусіла Україна дотепер бути пасивним тереном визиску з боку Австрії і Росії й обагачувати своїх визискувачів щорік на міліони чистого зиску.
Росія вивозила з України хліб, вугілля, крухи, металеві півфабрикати і т. и., все за дешеві гроші. Натомість привозила московські й польські фабрикати лихі й дорогі. Торговельний і лучбовий апарат російської імперії працює мабуть ще з часів Петра Великого непохитно в таких напрямах:
1) Допускає чужі капітали тільки в дуже малій мірі до участи в українському промислі й торгівлі.
