мешкань і не веде домашнього хазяйства), а як мало соціялістів-теоретиків і соціялістів-політиків; натомість у Росії, поза державними монополіями, не було жадного соціялізму, зате безліч соціялістів (там же сором був не признаватися до учеників Маркса!)
Яка цьому причина? Збиття з нормального шляху? Духова хороба? Безперечно, одно й друге, тілько все те ще не виясняє самої ґенези цього дивного явища. Головне джерело лежить у иншому контрасті, в межах самого Сходу. Коли на Заході, між городом і селом в культурному життю не має єственної ріжниці (про нормальну ріжницю в господарських обставинах і характері тут не говоримо); коли там усі класи людности творять одну орґанічну національну цілість, то на Сході між городом і селом — пропасть. Російське місто більш-менш таке саме як німецьке, французьке або анґлійське, з усіми вигодами, з добутками техніки і витонченим духовим життям; натомість село — як Бушмен супроти Европейця!… В Анґлії ви бачите на кождому ступні, що лорд, фабрикант, робітник і селянин то члени одної і тої самої нації, не по підручникам ґео чи етноґрафії, а по душі і тілі; натомість у Росії, а ще більше на Україні, щож у дійсности вяже городського інтеліґента з сільським
