болюче. Сьогоднішні границі европейських держав скріпилися вже настілько, що мають вигляди удержатися якийсь час. Який саме? Га, тут трудно бути пророком, та обережність велить допускати можливість віку й одного покоління. Консервуватимуть їх усякі обставини: фінансово-економічна руїна побитих, зиски і привілеї переможців; сіть нових союзів для обопільної підмоги, вкінці сам факт стояння і розвитку одних та лежання й обезсилення других. І дивлячися взад на останні три роки і розглядаючи критично події, зітхнеш: Господи, як то легко було Українцям 1918. р. зберегти власну державність і як злочинно-легкодушно дали вони себе взяти під колеса безпощадної історії!
Та й не про це сьогодні пора говорити. Нам бажалося тілько з нагоди річного дня такого переломового і рішаючого факту як перемирря 1918. року, закликати земляків до цього, щоб вони збувалися останків політичного романтизму, наївної віри в чудеса і спасення з чиєїсь там ласки; щоб вони оціняли події, обставини, сили і майбутні можливости не по власним симпатіям і бажанням, а по реальній дійсности та до цеї останньої приноровляли свої орґанізаційні заходи, свої практичні проґрами, свою орґанічну творчу працю. Пора опере-
