щею і Східною Галичиною, тілько один-однісенький її крайній пункт у горах.[1]
Яка причина цьому, що севрський акт означає тілько маленьку частину державної межі Польщі? В дійсности держави антанти хотіли цим разом означити всю територію, над якою Польща малаб право суверенности, одначе не в межах польських націоналістичних амбіцій. Маючи силою версайського трактату право визначити Польщі всі її межі, вони бажали, щоб Польща не переступала на сході тої лінії, яка — на території б. російської імперії — була їй визначена (провізорично) Найвищою Радою 8. грудня 1919., а на просторі б. Австрії звісним проєктом статута для Сх. Галичини з 20. падолиста 1919. та яка була піднята наново Найвищою Радою на конференції у Спа 10. липня 1920. і з того часу пішла в курс під назвою „Керзонової лінії“.
До того часу Польща не хотіла задо-
- ↑ При цьому слід зазначити, що „Східна Галичина“ севрського акту не покривається з землею тієїж самої назви в австрійських часах, коли крайній пункт між Західною і Східною Галичиною лежав 70 кілометрів далі на заході, коло дуклянського переходу. Ця нова Сх. Галичина одначе, до того часу, не була означена жадним міжнароднім правним актом, тілько взята з проєкту статута для галицьких Українців із 1919. р.
