вольнитися цею межею, яка признавала їй не тілько всю польську етноґрафічну територію, але й поважні простори, залюднені Литовцями, Білорусами й Українцями (Холмщина і галицьке Посяння з Лемківщиною), і задумала сама здобути собі східну границю у війні з Росією. Та звісний похід на Київ перемінився скоро в катастрофу большевицького наїзду і поставив всю польську державність над берегом пропасти. Тоді польський уряд благав антанту спасти її в цій скрутній годині: його делєґація у Спа підписала звісну заяву з 10. липня 1920, в якій приймається принципіяльно „Керзонова лінія“, в заміну за інтервенцію і поміч проти большевиків.
Відповідний проєкт трактату, спільного з Чехією, Югославією й Румунією, був виготовлений ще в осени 1919. р., та через опозицію Польщі, вчасти й Румунії, і через завішення галицької справи, він спочивав без підписів. Тепер же держави антанти, боячися дальших політичних авантюр польського уряду на сході, хотіли закріпити польські границі тим приготованим раніше міжнароднім актом. Про долю Галичини мала вирішити загальна европейська конференція, при участи українських заступників.
Цей момент — то одночасно вершок дипломатичних успіхів української Га-
