Цю сторінку схвалено
Схиливши голову козак,
На розпутті стояв,
З своїм серцем неборак
Таку думку гадав:
»Один, як билина в полі,
Чахну, загибаю,
Не по своїй волі
Талану шукаю.
Нема нені, нема тата,
Нема сестри, нема брата,
Нема жінки,
Нема тітки,
Нема волі,
Нема долі…
Моя ж хатина —
В сирій землі домовина!«
А серце йому в одвіт
Такий дає привіт:
»Не журися, козаче,
Забудь своє горе,
Оглянься, небораче,
На білий світ-море!
Твоя мати — твоя воля;
Батько твій —
Степ сивий;
Сестра твоя — твоя доля;
Брати твої — два пистоля!
Гостра шабля — твоя жінка
Яничарка — твоя тітка,
А хатина —
Світ без тина,
Козацька перина!
Мати-воля тебе знарядить,
Батько-степ тебе направить,
Сестра-доля не покине,
12
