Сторінка:Струни. Антольоґія української поезії. Т. 1.djvu/118

— 108 —

Клим.

Спитали Клима раз, яка найлучча птиця:
Чи чиж, чи соловей, чичітка, чи синиця?
 Голодний Клим озвавсь з-баса:
 «Найлучча птиця — колбаса!»
 Голодній, бач, кумі —
 Хліб на умі.

До друкаря.

Друкарю! не дрімай, де треба — точку став,
Щоб мокрим нас рядном злий критик не напав;
Бо є й такі: не найде толку — буде тихо;
 Не найдеж точки — лихо...

Крила у вітряка.

Раз крила в вітряка гудили й ґерґотали,
Що все село вони насушним годували;
А камінь, пятірня і колесо... мовчали.

 Приказують, що хто мовчить,
 Той двох навчить.

Чорноморець.

 То не сірий туман
 З Чорноморя піднявсь —
Піднімаються гуси то сірії;
 То не хмару снігів
 Буйний вітер навів —
Піднімаються лебеді білії;
 Кричать гуси: гел! гел!
 А за ними орел
І спускається з хмари високої.
 «Не тікайте в горі.
 Гуси сірі мої!
Підождіте орла, мої любії!
 Я не бити хочу —
 Розпитати хочу,