Свої бистро летючі соко́ли.
Доженеж котрий сокіл лебедю —
Лебедь спів починає у поли:
Як княжив Ярослав, як Редедю
Вбив Мстислав у двобою, як Вдалий
Князь Роман воював… Не лебедю
То сокіл доганяє, гень — вдали,
Лиш Боян свої пальці пускає,
Віщі пальці на струни, щоб грали,
Князям славу і честь глаголали.
Вдармож в струни! Гей, пісне, озвися,
Про давні часи Володимира,
А на Ігорю, пісне, спинися!
Ігор князь — це душа дужа, щира,
Він і голову носить недаром,
А не любить ледачого мира.
Наповнився він воєнним жаром
І дружину повів молодецьку.
Щоби гострим мечем і пожа́ром
Покарати орду половецьку.
(Переспів Богдана Лепкого).
А в пятницю рано вранці
Час крівавої розправи.
Потоптали всіх поганців,
Стрілами пішли по полю,
Красних бранок Половчанок
Занімаючи в неволю.
Брали злото, паволоки,
Дорогії оксамити,
Опанчами, кожухами
Почали мости мостити, —
