Перенесись во время оно,
Душе моя, і стоном-дзвоном,
І трубним гласом возгреми
Із мурів темної тюрми!
Благословенная в женах
Святая, праведная Мати,
Святого Сина на землі!
Не дай в неволі пропадати,
Летучі літа марно тратить,
Скорбящих радосте! Пошли,
Пошли мені святеє слово,
Святої правди голос но́вий,
І слово розумом святим
І оживи і просвіти!
І розкажу я людям горе,
Як тая мати ріки — море
Сльози кровавої лила́.
Так як і Ти, і прийняла́
В живую душу світ незримий
Твойого ро́зпятого Сина.
Ти, матір Бога на земли
Ти сльози матері до краю
До каплі випила.
Ридаю,
Молю ридаючи; пошли,
Подай душі убогій силу,
Щоб о́гненно заговорила,
Щоб слово пламенем взяло́сь.
Щоб людям серце розтопило
І на Украйні понесло́сь,
І на Україні святилось
Те слово — Божеє кадило.
Кадило істини!
Амінь.
