Родився 1809 (?) року на хуторі під Борзною. Батько, дідич, умер, як Віктор був маленьким. Учився Віктор Забіла в Ніженській гімназії (інститут кн. Безбородка), а потім служив у війську. Військову службу покинув майором 1833 року і сів на свому хуторі. Нещаслива любов довела його до біди. Вона й творить предмет мало що не всіх віршів Забіли. Перші з них були надруковані в Гребінчиній «Ластівці» 1841 року. Перше видання появилось щолиш 1996 року.
У всіх видно щирий ліричний дар, деяли стали дуже популярними.
Література: Петров: Очерки укр. лит. XIX ст. Огоновський: Історія літ. II ч. Українська Муза: сорока 168 — 174. Єфремов: Iст. укр. письменства, ст. 241.
Не щебечи, соловейку, під вікном близенько, Як засвищеш голоснійше; а далі тихенько. Твоя пісня дуже гарна, ти гарно співаєш, Сонце зійде, — я нужуся, і заходить плачу: Не щебечиж соловейку, як сонце пригріє, |