А мені такая пісня душу роздирає,
Гірше бвться моє серце, аж дух замірає.
Пугач мені так годиться: стогне — не співає...
Нехай стогне коло мене та смерть возвіщає!...
Літа мої молодії!
Вам вже не вертаться, —
Душі моїй прийшла пора
Слізми обливаться.
Серцю мойму, як хотілось,
Так не удалося:
Схаменулось, стрепенулось,
Кровю запеклося.
Одно мені тепер в світі
Тільки вже зосталось,
Щоб скоріше серце моє
З світом попрощалось.
Кохав дуже я дівчину,
Як росу травиця.
Як голубку голуб сизий
І як волю птиця.
Гарно пташечка співає,
Як живе на волі, —
Гірко живе той у світі,
Хто немає долі.
Доле, доле! скажи мені,
Де тебе шукати?
Оглянься хоч раз на мене,
Як на сина мати!
Пригорни мене до себе,
Пожалуй на старість,
Щоб пізнала душа моя,
Що то в світі радість...
