Цю сторінку схвалено
— 203 —
НА БІЛОМУ КАМІНЧИКУ.
На білому камінчику
В неділю до дня
Сидів жовняр з Маланкою —
Ти доле моя!
Жовняр каже: «Ходім, серце,
У мій новий двір,
В мене ґанки мальовані,
Садами самбір».
Вона каже: «Вітер пражить —
Мені студено!
Ходім, милий, ходім, друже,
У море, на дно!»
Кохалися, хилилися,
Аж місяц зійшов
Маланочку із жовнярем
Уже не найшов.
Лиш ширинька білесенька
Поплила долів, —
А як місяць придивився.
Край моря замлів.
