Родився 1843 р. в Чернигові. Там скінчив ґімназію, а університетські науки побирав у Київі й Петербурзі. Потім прослужив 30 літ учителем в Полтаві, Чернигові й на Московщині. На старість осів у рідному Чернигові. Там і вмер 1909 р.
Писати став ще в гімназії під впливом Шевченка. Перші твори були надруковані в „Основі“.
Його поезії, писані легко й граціозно, нагадують народні вірші. (Псевдонім: Миколайчик Білокопитий).
Література: „Вік“, т. І. „Українська Муза“ 340 — 344, Єфремов: Іст. укр. письм.,ст. 298.
Іде весна, іде красна —
Земля оживає...
Ждемо, ждемо долі-волі —
Немає, немає!
Тече річка широкая
Скрізь по-під горою;
Ой попливла наша доля
У-плинь за водою...
Повій, повій, буйний вітре,
На час, на годину;
Ой, верни нам нашу долю
Знов на Україну!
Ой не віє буйний вітер —
Ледви подихає;
Знову долі виглядаєм,
А долі немає...
Брати мої, товариші,
Орли молодії!
Осідлаймо, брати мої,
Коні воронії,
