Перейти до вмісту

Сторінка:Струни. Антольоґія української поезії. Т. 1.djvu/238

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 228 —
Микола Вербицький.

Родився 1843 р. в Чернигові. Там скінчив ґімназію, а університетські науки побирав у Київі й Петербурзі. Потім прослужив 30 літ учителем в Полтаві, Чернигові й на Московщині. На старість осів у рідному Чернигові. Там і вмер 1909 р.

Писати став ще в гімназії під впливом Шевченка. Перші твори були надруковані в „Основі“.

Його поезії, писані легко й граціозно, нагадують народні вірші. (Псевдонім: Миколайчик Білокопитий).


Література:Вік“, т. І. „Українська Муза“ 340 — 344, Єфремов: Іст. укр. письм.,ст. 298.



Веснянка.

Іде весна, іде красна —
 Земля оживає...
Ждемо, ждемо долі-волі —
 Немає, немає!

Тече річка широкая
 Скрізь по-під горою;
Ой попливла наша доля
 У-плинь за водою...

Повій, повій, буйний вітре,
 На час, на годину;
Ой, верни нам нашу долю
 Знов на Україну!

Ой не віє буйний вітер —
 Ледви подихає;
Знову долі виглядаєм,
 А долі немає...

Брати мої, товариші,
 Орли молодії!
Осідлаймо, брати мої,
 Коні воронії,