Родився 1836 р. в Чернівцях, на Буковині. Там скінчив духовну семінарію. Був священиком на селі, а пізніще учителем духовної семінарії в Чернівцях, де й умер 1903 р.
Перші його поезії були надруковані 1863 р. в „Галичанині“ Дідицького. З тої пори являлись його віршовані й прозові твори у всяких часописях й видавництвах. Року 1900 видано окремий збірник віршів Воробкевича п. з. „Над Прутом“ з короткою передмовою Франка. В 70 роках тішився Воробкевич доволі широкою популярностю. його ставили поруч Федьковича, а Франко назвав його одним із перших жайворонків нашого народнього відродження.
Як поет не широкий і не грімкий, але щирий і сердечний.
Найкращі його дрібні вірші, що підходять під характер народніх і добре надаються до співу.
Писав також Воробкевич оповідання („Хто винен?“, „Турецькі бранці“, „Муштрований кінь“, „Амврозій Остапкевич“), котрі не втратили своєї вартости.
Крім поетичного мав Воробкевич ще й музичний хист. Деякі його пісні увійшли в наш сталий репертуар, а деякі оперети (Молода пані з Боснії, Золотий мопс, Янош Іштенгазі) тішилися в свій час великим успіхом.
Література: Энц. слов. Брокгавза і Ефрона, т. 19а. „Вік“, т. І. Огоновський: Іст. літ. Зоря: 1887 (стаття проф. Смаль-Стоцького), Л. Н. Вістник, 1903, (стаття Гнатюка), Єфремов: Іст. укр. письм., стор. 347. Молода Муза: 345 — 352.
Мово рідна, слово рідне!
Хто вас забуває.
Той у грудях не серденько,
Тільки камінь має.
Як ту мову мож забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила?!...