Сторінка:Струни. Антольоґія української поезії. Т. 1.djvu/249

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 239 —


 Не забувайте рідних хат,
 Де лихо гіршав що-днини...
 Не можна гаяти й хвилини,
 Поки ще стогне меньший брат

Поки живий, — мерщій несіть
Сліпому світило просвіти,
І в серце, смертію сповите,
Живу надію закропіть!

 Вшануйте, друзі, рідну річ,
 Назвіте голосно своєю,
 Та розженіте над землею
 Непереможню, темну ніч

Хай всяк жене, а ви любіть
Свою знесилену родину —
Й за неї сили до загину
І навіть душу положіть!