Сторінка:Струни. Антольоґія української поезії. Т. 1.djvu/26

— 16 —

Весільні.

1.

Біжи, біжи, кониченьку, в тестя двір,
Та до мої Марусеньки поза стіл;
Пустимо стрілку перлову,
Вибємо стінку камяну,
Візьмемо Марусеньку молоду.

2.

Ходить кізонька по крутій горі,
Ніжкою як туп, так туп,
Сірому вовку наругається:
«Яж тебе, сірий вовку, не боюся!»
А в неділеньку рано пораненьку
Кізоньки як нема, так нема;
Тільки осталися ніжки та ріжки,
Та білії копитця....
Ходить Марієчка по нових сінях,
Ніжкою як туп, так туп,
Своєму Юрасеньку наругається:
«Яж тебе, Юрасю, не боюся!»
А в понеділок рано пораненьку
Марусеньки як нема, так нема;
Тільки осталася русая коса
Та дівоцькая краса.

3.

Ой Татар, братчик, Татар!
Та продав сестру за таляр,
А русу косу за шостак,
А біле личко таки й так...

Ой когож я вірно любила,
Той стоїть за дверима,
А когож я зроду не знала,
Тому рученьку подала.

4.

Казав ти мені, кленів листоньку,
Що не будеш падати.