Сторінка:Струни. Антольоґія української поезії. Т. 1.djvu/38

— 28 —

Ой як стрілив, царя вцілив,
А царицю в потилицю,
Його доньку в головоньку.
 «От тож тобі, царю,
 За Байдину кару!
 Було тобі знати.
 Як Байду карати;
 Було Байді голову ізняти
 Його тіло поховати,
 Вороним конем їздити
 Хлопця собі зголубити».

(Ол. Барвінський: Виїмки з укр. р. устної слов. нар.).

Про Мороза.

1.

Ой Морозе, да Морозенку,
Ой ти славний козача!
Ой за тобою, да Морозенку,
Уся Україна плаче.
Не так тая та й Україна,
А як теє горде військо.
Ой заплакала да Морозиха,
Ідучи в ранці на місто.
«Не плач, не плач, да Морозихо,
Об сиру землю не бийся;
Ой ходім з нами, з нами, козаками,
Да меду — вина напийся!»
«Чомусь мені, да миле браттє,
Да і мед-вино не пється.
Ох і десь же мій син Морозенко
Да із Турчином бється».

 (Куліш: «3аписки о Южной Руси», ІІ).

2.

Аж зза гори високої
Горде військо виступає,
А поперед Морозенко,
Сивим конем виграває,
Не грай, не грай, сивий коню