Та не грай підо мною,
Ступай, ступай, сивий коню,
Лиш тихою ступою.
А в нашого Морозенка
Червоная стрічка:
Де поверне Морозенко
Там кервавая річка.
Попід гору високую
Покопано шанці.
Та злапали Морозенка
В неділеньку вранці.
Ой злапали Морозенка,
Назад руки звязали,
Назад руки ізвязавши,
До замку віддали.
Посадили Морозенка
На тисовім стільці:
Зняли, зняли з Морозенка
З чересом червінці.
Посадили Морозенка
На мальованій лавці:
Зняли, зняли з Морозенка
Шовкові жупанці.
Посадили Морозенка
На жовтім пісочку:
Зняли, зняли з Морозенка
Керваву сорочку.
Посадили Морозенка
На високій могилі:
«Поглядайся Морозенку,
По всій своїй Україні!»
«Україна! Милий Боже,
Та й те гордеє військо!
Прощай же ми стара нене,
Та й ти любая прічко!»
Вони його ані били,
Ні в чверти рубали,
Тільки з нього молодого
Живцем серце взяли.
(Головацький: Нар. пісні, IX. І.)
