Куліш догадувався, що авторами дум були козаки, а сліпці від них переняли ці твори.
Житецький тримався гадки, що перші творці дум належали до старців-калік, із людей грамотних, котрі своїми піснями проводили в народ думки про любов до людий і про христіянське життя, бо не серед військових колотнеч, а серед культурної обстанови могли родиться такі гуманні твори.
Із тих старців згодом нібито виробились окремі військові кобзарі.
Як би воно не було, в думах видно творення образованих людий, видно виразні прикмети автора, чи авторів, видно літературну ерудицію.
Само слово «Дума», хоч воно є в Болгарії, мабуть нашого походження (думу думати). Можливо, що думами вже давно у нас називали такі лицарські твори, як «Слово о полку Ігоревім».
Думи співали в нас бандуристи. Дехто виводить їх від балканських співців-авантюристів, пандурами званих...
Та це зайва робота. В нас від найдавніщих часів водилися не тільки великі поети як Боян і автор «Слова о полку», але й мандрівні співаки: гудці, сварці, шпілеве, празднословці, сміхословці, волхви й скоморохи.
Могли заходити й чужі співаки (Сербини), але кобзарі й бандуристи мали свою власну традицію, своє родове дерево.
Вони не тільки супровожали наших козаків і співали своїм людям, але й між чужими славилися гарними співами.
В XVI століттю тримали їх у своїх дворах польські вельможі, у XVIII увійшли вони на царський двір. Року 1730 оден з них Григорій Любисток забавляв царівну Елисавету Петровну і ізза його було в Петербурзі чимало клопоту.
Та не тільки бавити вміли наші бандуристи. Року 1770. відрубано голови трьом із них, а саме: Скрязі, Соковому і Варченкови за бунтарство проти панів.
Куліш і Чубинський вважали Остапа Вересая останнім бандуристом. Та так зле воно не було.
В Полтавщині намічують ще й тепер 76 сліпців, здебільша бандуристів, в Харківщині 32, в Чернигівщині 25, а київський статистичний комітет в 1903 році зібрав був звістки про 289 кобзарів і лірників у Київщині.
З новіщих бандуристів більш відомі: Мих. Кравченко, Петро Древченко, Терешко Пархоменко, Іван Нетеса та Кучеренко.
Найстарша звістка про думи є в Анналах Сарніцкого (Annales sive de oriqine et gestis Polonorum. Під роком 1506. каже він, що в боротьбі з Волохами полягли два брати Струсі, про яких Українці співають сумні пісні (eleqias, quas dumas vocant).
Морштин каже (1606. р.) що дума була вже тоді конечною частиною козацького життя; думи складали ще за
