Пятнадцять моїх лицарів стрічав, —
Не великий їм одвіт оддав:
Всім, як галкам, з пліч голови поздіймав.
Трох синів моїх живцем узяв,
Турському салтану в подарунку одіслав;
Мене, Йвана Потоцкого,
Кроля польського,
Три дні на прикові край пушки держав,
Ані пить мені, ні їсти не дав.
То дався мені гетьман Хмельницький гараз добре знати,
Буду його во вік вічний памятати!»
Оттогді то Хмельницький помер,
А слава його козацька не вмре, не поляже [1].
Крім бандуристів і кобзарів єсть на Україні чимало лірників. Кобза і ліра два цілком не подібні до себе струменти. Кобзар перебірає пальцями по струнах, надавлює їх, торкає і добуває таким чином звуки, — грає. Лірник одною рукою перебірає пальцями по клявішах, а другою крутить корбу, щоб пустити в хід круглий смичок, котрий видає звуки. Кобза нагадує гарфу й гітару, а ліра має голос придавлений і скрипливий. Вона не спосібна передавати crescendo, diminuendo-fermatto, вона тільки прискорює, або припізнює темпо.
Кобзарі співають лицярські пісні, думи старшого і пізнішого походження, а також ліричні та гумористичні вірші, лірницький репертуар куди вущий і не так високо вартний. Найцінніші лірницькі пісні — це псальми і моралізуючі вірші.
- ↑ Після зборівської угоди Хмельницький увійшов у переговори з Василем Лупулом, господарем молдавським, котрий мав дуже гарну доньку і славився великими богацтвами. З тою донькою хотів Богдан оженити свого старшого сина, Тимоша, та в Молдавії знайти союзника для себе. Але Лупул хитрив, вижидаючи, чия верх возьме, польська, чи українська справа. Тоді Хмельницький виправився на Молдавію, перейшов через Прут коло города Сороки та спалив Ясси і Сучаву. Лупул утік до Хотина, замкнувся там і просив польського коронного гетьмана Миколая Потоцкого о поміч. Потоцкий помочі не дав і Лупул скорився Хмельницькому. Тиміш оженився з Лупулівною, але життєм заплатив за ці кріваві свати.
