|
Там на горі в Почайові ясная скала стала,
Як наступило турецькоє військо, як темная хмара.
Як наступило, гору сточило, воювати ся зачинає
Матко цудовна почаївськая! твій монастир обступили.
Отець Зелізо сльозами ся умиває:
Матко цудовна почаївськая — твій монастир загибає.
Матка цудовна під крижем стала, воюватися не дала,
Куль одвертала, кіньми тратувала, свій монастир ратувала.
Турки, Татари, турецькоє військо, щож ми таке в той час учинили?
Де в тім місточку Почайові з християнів кров сточили.
Як сточили, тай проливали, Бога не ввірували,
Аж від ясности, од Матір Божої з коний до землі падали.
Як падали, карки ломали: а всеж ми то не будемо
Аж во третий день з турецької землі всьої християн повернемо.
Як ся дознали Турки, Татари, що то єсть Божая мати,
Підписалися до Почайова великую дань давати.
|
