|
Гей не дивуйтесь, добрії люде,
Що на Вкраїні повстало:
Там за Дашевом, під Сорокою,
Множество Ляхів пропало.
А Перебийніс просить немного
Сімсот козаків з собою:
Рубає мечем голови з плечей,
А решту топить водою.
«Ой пийте, Ляхи, води калюжи,
Води калюжи болотнянії,
А що пивали по Україні
Меди да вина ситнії».
Нуте, козаки, нуте у скоки,
Заберімося в боки:
Заженім Ляшка, вражого сина,
Аж за той Дунай глибокий!
Дивують Ляхи, вражії сини,
Що ті козаки вживають:
Вживають вони щуку — рибаху,
Ще й соломаху з водою.
Ой чи бач, Ляше, як козак пляше
На сивім коню горою?
Мушкетом бере, аж серце вяне,
А Лях од страху вмірає.
Ой чи бач. Ляше, що по Случ наше,
По Костяную могилу?
Як не схотіли, забунтували
Да й утеряли Вкраїну.
Ой чи бач, Ляше, як пан Хмельницький
На жовтім піску підбився?
Од нас козаки, од нас, юнаки,
Ні оден Ляшок не скрився!
Ну теж, козаки, ну те у скоки!
Заберімося в боки:
Загнали Ляхів за річку Вислу,
Що не вернуться й три роки!
|
