Сторінка:Струни. Антольоґія української поезії. Т. 1.djvu/72

— 62 —

Як ви мої чаєнятка З кашою поїли!	${\Big \}}$	2 рази.
	Киги! Киги! і т. д.
Бодай ваші, чумаченьки, Воли поздихали,
Як через вас мої діти На віки пропали!»	${\Big \}}$	2 рази.
	Киги! Киги! і т. д.

 

ОЙ ТИ, ПТИЧКО, ЖОВТОБОКА.

(Григорія Савича Сковороди).

 

Ой ти, птичко жовтобока,
Не клади гнізда високо!
Клади на зеленій травці,
На молоденькій муравці.
От яструб над головою,
Висить, хоче ухватить,
Вашою живе він кровю,
От, от, кіхті він гострить.

Стоїть явір над водою,
Все киває головою,
Буйні вітри повівають,
Руки явору ламають,
А вербочки шумять низко,
Волокуть мене до сна,
Тут тече потічок близко,
Видно воду аж до дна.

Нащож мені замишляти,
Що в селі родила мати?
Нехай у тих мозок рветься,
Хто високо в гору дметься,
А я буду собі тихо
Коротати милий вік;
Так мине мене все лихо,
Щаслив буду чоловік.

(Переписано нинішним правописом).