Ця сторінка вичитана
— 63 —
Про сотника Метилицю.
(Невідомого автора).
Ой річка — Дніпр широкий
Течеш ти в Чорнеє море,
Ох, візьми мене з собою,
Бо гореж тут, горе!
В тих крутих порогах
Вода з каміннями воює,
В тих зелених дібровах
Сива зозуленька кує.
(Житецький, Мысли, 134).
Чорна рілля.
Чорна рілля заорана
І кулями засіяна,
Білим тілом зволочена,
І кровію сполочена.
Лежить вояк на купині,
Накрив очи китайкою,
Китайкою червоною,
Ані труни, ані ями,
Ані вітця, ані мами,
Ані кому задзвонити!
Дзвонять коні копитами,
А вояки острогами.
Летить ворон з чужих сторон,
На могилі усідає,
Очі йому випиває.
Ходить мати гукаючи,
Сина свого питаючи:
— Ой я твого сина знаю,
Бо я з нього пояс маю! —
«Скажи мені, ворон милий,
