Сторінка:Струни. Антольоґія української поезії. Т. 1.djvu/79

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 69 —
Бурлацька.

Нема в світі гірш нікому,
Як бурлаці молодому.
«Деж ти, бурлак, забарився,
На вечерю припізнився?»

«Ой не був я на охоті,
А лиш був я на роботі!
Йшов робити, заробляти,
Щоби дала вечеряти.
 Гей, гей, щоби дала вечеряти!»

«Не палила, не варила,
Тай нема що вечеряти,
Тай нема що вечеряти,
 Гей, гей, тай нема що вечеряти!
 Лягай, бурлак і так спати!»

Ой ще бурлак не здрімався,
Вже й господар переслався,
 Гей, гей, вже й господар переспався.

«Вставай, бурлак, годі спати,
Час з волами поманджати,
 Гей, гей, час з волами поманджати».

Ой встав бурлак, не вмивався
Глядів платка — не втирався,
Глядів чобіт — не взувався,
Глядів свити — не вдягався,
За волами так пігнався.

За волами поспішає,
Трошки снігом потрясає,
Бурлак в полі примерзає,
Отца — матку споминає.