А я тую далекую
Людям подарую,
А до тої близенької
Пішки помандрую.
А у тої далекої
Воли та корови,
А у тої близенької
Лиш чорнії брови.
Болить мене голівонька від самого чола,
Не бачила миленького ні нині, ні вчора;
Ой бачиться, не журюся, в тугу не вдаюся,
А як вийду за ворота, від вітру валюся.
Ой бачиться, що не плачу, самі сльози ллються;
Від милого людий нема, від нелюба шлються;
Нема мого миленького, нема мого сонця,
Ні з ким мені розмовляти сидя у віконця.
Нема мого миленького, нема його тута,
Посходила після дошу шалвія і рута;
Я шалвію пересію, руту перетичу,
Таки свого миленького к собі перекличу.
Барвіночку зелененький стелися низенько,
А ти милий чорнобривий присунься близенько.
Зелененький барвіночку стелися ще низже,
А ти милий чорнобривий присунься ще близше.
Дощик, дощик, капав дрібненько,
Яж думала, яж думала, Запорожець, ненько.
Колиб знала, колиб знала, звідки виглядати,
Тоб наняла, заставила стежки замітати.
Аж він іде, аж він іде, ступав дрібненько,
То-то любо, тож-то мило дивитися ненько.
Дощик дрібний, аж із стріхи ллється,
