|
Тепер я собі заграю,
Тепер защебечу,
А як прийде лиха доля
Пташкою відлечу.
Ой калина біло цвіте,
А червоно родить,
Великеє закохання
До біди приводить;
Цвіте тернє, цвіте тернє,
Бо коріння має,
Хто кохання не зазнавав,
Той жалю не знає.
Ой гадав я, милий брате,
Що то скрипка грає,
А то моя чорноброва
По саду співає;
Та гадав я, милий брате.
Що то сонце сходить,
А то моя миленькая
По подвіррю ходить.
Коли моя миленькая
По садочку ходить,
Видить ми ся, що за нею
Біла рожа сходить;
Личко твоє, милесенька,
Краснійше над рожу,
Я тя бідний молоденький
Забути не можу.
А вжеж я ся не дивую,
Чому мила красна,
Коло неї вчора рано
Впала зоря ясна;
|
