Сторінка:Струни. Антольоґія української поезії. Т. 1.djvu/90

— 80 —

Розпізнався козак
На солодкім меду;
 «Гуляй, гуляй, чорнобрива,
 Я тя домів заведу».

Ой прошу я тебе;
«Не веди ти мене,
 Бо я злого мужа маю,
 Буде бити мене.

І шумить, і гуде,
Скрипка грає, бас гуде,
 Козак мовчить а всьо знає,
 Козак домів поведе.

Коломийки.

Гей плину я по Дунаю,
І так си думаю:
Нема красших співаночок,
Як у нашім краю!

 Ой нема то, ой нема то,
 Як наша країна,
 Там співає співаночки
 Кождая дівчина.

---

Наша славна коломийка,
Хоть вона дрібненька,
Вона мила, а все щира,
Мені солоденька.

 Як я возьму коломийки
 Співати-співати,
 Затужиш ти і заплачеш,
 Тай станеш думати.

---

Ой скрипочки із липочки
А струни з барвінку,
Як заграю буде чути
Аж на Україну;