Дніпрова Чайка на літературну ниву виступила 1885. р. в одеській „Ниві“ з оповіданням „Знахарка“ та з кількома поезіями. Потім її твори були друковані в „Степу“, „Правді“, „Зорі“, „Літературно-Науковому Вістнику“ і в альманахах „Вік“, „Розвага“, „Досвітні огні“, „Хвиля за хвилею“. 1895. року видано її оповідання „Хрестонос“ окремою книжкою. Її поезії прозою, особливо „Морські малюнки“, це бездоганні мініятюри, випрацьовані мистецькою рукою. Вона дуже ніжно відчуває природу і символічним способом звязує події в природі з проявами людського життя.
Деякі її твори переложені на російську мову. Живе в Херсоні.
Література: „Вік“, т. I. „Українська Муза“, стор. 613. С. Єфремов. Історія укр. письменства, стор. 416-417.
Ой широко лиман розливається,
Верболозом кругом він квітчається.
Над ним сонце ясне усміхається
І по хвилях вогнем розсипається.
Вітерець подиха тихо, з ласкою,
Маківки колиха понад ряскою;
А під нею в воді гуля рибонька:
Очі ясні, сама наче срібненька.
Очерет шелестить — нагинається;
Качки тихо пливуть — не лякаються.
За водою каюк тихо сунеться:
То заверне у бік, то закрутиться.
