Цю сторінку схвалено
— 31 —
Нащо мені те багацтво,
Червінці, дукати?
Вміє славнеє бурлацтво
Без них панувати.
На що мені і оселя,
Дружинонька мила?
Привіта мене і скеля,
Порадить могила.
Ой скажи ти, стародавня
Козацькая нене,
Кому жити ще так славно
У світі за мене?“
Вітер тихо росу ранню
З травиці здіймає,
Бурлаковомуж питанню
Відмови немає.
БУРЯ НА ОЗЕРІ.
(Мат. XI. 24—30).
Ревуть та клекочуть на озері хвилі,
Апостольський човен пливе;
Держатись на хвилях стає не-посилі,
А буря все дужче реве.
Вже острах апостолам серце здіймає,
Погасла надія свята;
Далеко ще беріг, помоги немає,
І ропщуть слабії уста.
Коли се на зустріч із видом спокійним
На хвилях страшенних онтам
У божеськім сяєві, тихім, прозірнім
Явився учитель їх сам.
