КЛИМЕНТИНА ПОПОВИЧ-БОЯРСЬКА.
Родилася 1863. р. в Велдіжі, в Галичині. Дочка народнього вчителя, скінчила семинарію і стала учителькою в Чесинях, жовківського повіту. Свої твори друкувала в „Зорі“ (1884), в „Ділі“, в альманаху „Перший вінок“ (1887) і в калєндарах „Просвіти“. В її віршах безперечний поетичний дар, пародия мова і легка, доволі чиста форма.
Література: О. Огоновський. Історія літератури. „Українська Муза“, стор. 584.
ДЕ БОГ МІЙ?
Бог мій, то сила, що світ безмежний
В вічному ладі тримає,
Що в сонці тліє, що в землі дише,
І в крові моїй кружляє.
Бог мій, се правда, добро велике,
Життя нового надія,
Се та безсмертна і непропаща
Людськости нової мрія.
Йому молюсь я. Моя молитва,
Се мої сльози й надії,
Се життя тіла, духа ширяння,
Радощі й болі тяжкії.
Се пісня тая, що з мізку мого,
З гадок крилатих зростає;
Се те гаряче чуття любови,
Що у тій пісні співає.
А моє небо не там високо,
Не таке зимне, блискуче,
Щоб не дійшло туди людськеє око,
Людське благання болюче.
|
