Сторінка:Струни. Антольоґія української поезії. Т. 2.djvu/83

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 71 —


Могучі крила як ти опустила,
 Як сили в тебе охляли!...
Минули літа!... А сироти — діти
 По тобі плачуть, ридають . ..
Одежі не мають, шоб ся огріти,
 Давньої долі не мають!...
Лиш брязкіт путів, лиш голос неслави
 По твоїм краю кружляє —
Мордує, лютує ворог лукавий,
 Твоїх діток зневажає!...
Минули літа! А перед літами
 Недолі доля вітала,
Прославила твої поля війнами,
 Про твою долю співала!...
Згадаю тихцем часи ті щасливі,
 Словами сльози закрию...
І виллю тугу, а думи тужливі,
 В росі веснян й умию ...
Хай блиснуть вони, як ясная зоря,
Хай біль серденька розважуть —
Хай мою тугу від моря до моря
По білім світі розкажуть ...