Мусій Кононенко, селянський син, родився 1864. р. в прилуцькому повіті. Вчився у сільській школі. По смерті батька і старшого брата господарював. Дядько, бачучи, що він слабого здоровля і не може робити тяжкої хліборобської роботи відвіз його, 16-літнього хлопця у Київ і наняв у лакеї. Тут він побачив українські книжки, захопився Шевченком і став писати українські вірші. Земляки, побачивши у нього поетичний хист, помогли йому поступити на педагогічні курси. Та він їх не скінчив, бо мусів служити в війську (від 1885—1890. року). Відбувши військову службу поступив до контори, а пізніше в управу південно-західної залізниці, поки не купив собі на Волині власного маєтку, і не став господарювати. Року 1883. вийшла у Київі його перша поема „Нещасне кохання“, р, 1885. „Ліра“, 1889. „Кня-,гиня Кобзар“, тогож року він став друкувати свої твори в „Зорі“, „Правді“, „Дзвінку“, та в „Літературно-Науковім Вістнику“. Написав прозою декільки оповідань („Злодій“, „Вихрестка“, „Між народ“), та переклав дещо з російської мови. Вірш Кононенка, легкий і дзвінкий, мова гарна, багато в його щирого, поетичного почуття. Належить до тих письменників, що службу для народу поставили вище чисто літературних принціпів.
Література: О. Огоновський. Історія літератури, ч. III. „Вік“, т. І. „Большая Знциклопедія“, т. II, „Українська Муза“, стор. 531—534.
|
ЧАС ДО ПРАЦІ, ЧАС!
Довго, довго ми мовчали, |
