Сторінка:Студія критични надъ исторією руско-польскою. Часть I. 1340—1387 (1893).djvu/17

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Не можна сказати, щобы наше княжество завязало ся по̂дъ щасливою звѣздою. Ледви ко̂лька лѣтъ за Романа и Данила дозволила єму судьба повеличити ся славою а вже пригнетла єго татарва. А коли опо̂сля за панованя татарского зачала надднѣстряньска Русь консолідовати ся, тодѣ вымерли єи князѣ и она стратила независимо̂сть. Причинили ся до того и домашни̂ во̂дносины, спо̂ръ князѣвъ мѣжь собою, бунты бутныхъ бояро̂въ а що найбо̂льше бракъ певнои традиціи державнои̂. Всьо склало ся на те, що богати̂ и велики̂ землѣ руски̂ стали пожаданою добычею окружавшихъ ихъ сусѣдо̂въ, котри̂ старалися ихъ загорнути „щобы княжити имъ.“