Сторінка:Студії з Криму. I-IX. Редактор А. Е. Кримський (1930).djvu/21

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


КОСТЯНТИН ХАРЛАМПОВИЧ.

Листування запорозьких козаків із султаном[1].
I.

Так зване листування запорозців з турецьким султаном, — воно надхнуло І. Є. Рєпіна намалювати славнозвісний образ („Запорозці пишуть листа до султана“), — відоме нам із багатьох списків. Друком, мабуть чи не вперше, його оголосив року 1869 Андрій Попов, із хронографа 1696 р.[2]. Року 1872 це листування знову надруковано в „Русской Старинѣ“ за декількома списками, що перебували у приватних осіб, і ще за одним, який видобуто з паперів „Московскаго Архива“[3]. Трохи згодом, у тому-ж-таки журналі д. Симоновський надрукував: „Отвѣтъ запорожцевъ турецкому султану“, з пам’яти, у такій редакції, яку він чув був за дитячих літ од своєї бабки, що жила на Чернігівщині[4]. Року 1895 Д. І. Еварницький подав текст того листування, не зазначивши джерела, тільки покликаючись на його копії, що зберігаються „у многихъ любителей южно-русской старины“ [5]. Попало цеє листування і до „Історії України-Руси“ Миколи Аркаса (1908, Спб. 248-249).

У „Лѣтописи Екатеринославской Ученой Архивной Комиссіи“ VII (1911), 113 і д. надруковано султанову грамоту до запорозьких козаків і їхню відповідь у двох редакціях, із трьох списків одшуканих на Катеринославщині у приватних осіб… Нарешті „Отвѣть запорожскихъ козаковъ султану Махмуду“ знаходимо в „Элементарномъ курсѣ русской исторіи“ К. І. Добриніна[6], як бачиться, в редакції, надрукованій у Д. І. Еварницького[7].

Хоч варіянти і того і того документа султанової грамоти і козацької відповіди, у зазначених виданнях, дозволяють казати про різні ізводи та редакції, то самий зміст листування надто вже простий. У листі турецького султана трохи чи не найважніша річ це — гучне и пишне титу-

  1. Друковано в IV книжці „Записок“.
  2. „Изборникъ славянскихъ и русскихъ повѣстей и статей, внесенныхъ въ хронографы русской редакціи“, 455-456.
  3. „Русская Старина“, т. VI, 450.
  4. „Русская Старина“, т. VI, 701.
  5. „Исторія запорожскихъ козаковъ“ II (Спб. 1895), 518, порівн. 517.
  6. Вид. 4 (М. 1912), прим. 130.
  7. Зрештою є деякі одхилення од того тексту, що його оголосив Еварницький, переважно ортографічні. Одне слово тут пропущено („Кобыляча с…а)“, а вставлено імення султана „Махмуда“ в адресу „Отвѣта“.