Перейти до вмісту

Сторінка:Студії з Криму. I-IX. Редактор А. Е. Кримський (1930).djvu/23

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

антитезу в запорозькому одписі. Як султан узиває себе не аби-яким лицарем, що його ніхто не переможе, йому іронічно одказують: „Який ти в чорта лицар! що чорт вис..ає, ти й твоє військо пожирає!“

Перший ізвод для одпису, так само як і для султанової грамоти, одзначається ще одним власним ім'ям — Чигирин, бо звідтіль ніби козаки одписували. Дати немає, але її можна визначити з одного боку датою султанової грамоти (1678), а з другого боку натяком на захоплення турками Кам'янця-Подільського, а це сталося року 1672, і це зазначив уже Костомаров[1].

Перший ізвод козацької відповіди подано в хронографі 1696 року і видав його А. Попов („Изборникъ“, 456). В Анатоліївському збірникові (л. 80 об.) зустрічаються такі варіяції, які виявляють декотру неточність даного ізводу у списку хронографа. Наприклад, замість „бронника“ в хронографі — у ньому „бражникъ“, замість „Каменца-Подольного“ — „Каменца-Подольскаго“, замість незрозумілого „равенъ смуту“ — „равенъ есть скоту“.

Другий ізвод має своєю чергою дві редакції.

Одну подано в „Русской Старинѣ“ (VI, 450–1), у Добриніна і в Мик. Аркаса. Тут „братъ солнца и луны“ взивається „самого чорта братомъ и товарищемъ и люципера секретаремъ“. Дається відповідний одпис і на решту титулів султанових, напр. „Македонскій колесникъ, армяньска свиня, татарскій сагайдакъ“. Та що більше цього: до речи, а то й не до речи бува пододавано усякі такі лайливі вирази, що жаднісінького не мають відношення до титулів султанових: „свиняча морда; рѣзницька собака; нехрещеный лобъ“, то-що. Відповідь на вимогу піддатися уміщено ближче до початку, і таким чином розірвано оте навиворіт перекручене титулування. Відповідь цяя така: козаки туркам не піддадуться, а битимуться з ними землею й водою.

У другій редакції цього другого ізводу порядок думок відповіди пристосовано до султанової грамоти: спершу йдуть репліки на кожен його титул, причому і тут є особливості, як „лютеранська попруга“[2], а потім — рішення битися до-краю. Два списки цієї другої редакції не зовсім збігаються. Надруковано їх у „Лѣтописи Екатерин. Ученой Архивн. Комиссіи“, VII, 113–114 та 115–116. Назвемо їх а і б.

Обидві редакції закінчуються майже однаково: „так відповідають тобі козаки“. Далі йде дата; її я подаю в пристойнішому вигляді, отак, як її надруковано в підручнику Добриніна: „числа не знаемъ, бо календаря не маемъ, месяцъ у неби, годъ у книзи, а день такій у насъ, якъ и у васъ — поцилуй за те ось-куди насъ“. Проте до оцієї невиразної хронологічної дати, в двох списках другої редакції, додано точне зазначення часу — в б) — 1600 р., а в а) — 1639 року 15-го червня, хоч б) це відповідь Ахметові III, який панував уже аж на початку XVIII ст.

 
  1. „Русская Старина“ VI, 451.
  2. Попруга — ремінь, щоб прикріплювати сідло. В иншому списку: „лютеранський потуга“ — тоб-то сила, захист.