Не згадали вони й про Чорноморську губернію, хоча остання ще не так давно була частиною Кубанської области і має для неї не аби-яке значіння[1]. Були особливі причини не згадувати про цю губернію.
Річ в тім, що населення Чорноморської губернії а самого початку революції висловило свою думку, що до долі свого краю, і
- ↑ Чорноморська губернія займала в 1917 році площу в 8.337 кв. кіл. (або 7.327 кв. вер.), на якій жило коло 210.000 душ. По національному складу населення ріжноманітне, але більшість його української національности (нещадки козаків чорноморців, азовців і селяне переселенці з України). Р. 1913 в губернії функціонувало 295 ріжних фабрично-заводських та промислових підприємств (5.298 робітн.) з оборотом в 14.103.259 карб. Першу ролю відогравала цементова промисловість (4 заводи з продукцією на 7.580.807 карб.). Губернія має два порти: Новоросійськ, з щорічним оборотом коло 90 мільйонів карбов., і Туапсе — 15 мільйонів карб. Новоросійськ мав найбільший в світі елеватор. Садівництво, виноградарство і тютюництво відограють поважну ролю в сільско-господарському життю. Вина — високої якости, серед них відоме шампанське «Абрау-Дюрсо». Р. 1913 губернія мала 4 середніх загально-просвітних школи з 1098 уч., а середніх та початкових спеціяльних з 341 душ. учнів 1138 початкових загально-просвітних з 7.684 д. учнів. Загальний % грамотности р. 1914 був 34. Чорноморська губернія тягнеться узенькою смугою по березі Чорного моря. Вся її територія — гори, вкриті лісом, і тому на потреби місцевого населення не вистачає свого хліба, який і дає Кубань.
країв; по-друге — незалежність в справах нутрішнього життя, за що платиться допомогою центральній владі в боротьбі з зовнішнім ворогом, в заключенні гідного миру, а також при заведенні в державі правного ладу та в боротьбі з контр-революцією (власне кажучи, козакам довелося б допомагати в боротьбі з «нутрішнім» ворогом, що делікатно іменується «заведенням правного ладу та боротьбою з контр-революцією», бо боротьба з зовнішнім ворогом фактично вже скінчилась).
Щоб зрозуміти краще, хто з ким, проти кого і для чого єднався, досить звернути увагу на де-які цифри.
Р. 1910 на кожних 1.000 душ населення припадало:
козаків | інородців | селян | инших | |
На Кубані | 410 | 42 | 448 | 100 |
„ Дону | 400 | 13 | 477 | 110 |
„ Тереці | 179 | 103 | 609 | 109 |
„ Ставропольщині | „ | 48 | 883 | 69 |
„ Астраханщині | 18 | ? | 982 | ? |
Цеб-то, з кожних 1.000 душ населення:
На Кубані | об'єднувалося | 452 | проти | 548 |
„ Дону | „ | 413 | „ | 587 |
„ Тереці | „ | 282 | „ | 718 |
„ Ставропольщині | „ | 48 | „ | 952 |
„ Астраханщині | „ | 18 | „ | 982 |
Щоб зміцнити себе проводирі козацькі притягають до союзу і всі народи Дагестану (інгушів, чеченців та инших) і абхазців з-під Сухума. Одним словом, боронять своє становище, як раніш пани боронили свої маєтки, наймаючи собі «стражників» з інгушів та инших народів Кавказу.
І в політичному і в соціяльному відношенню Південно-Східній Союз, не зважаючи на гучні речення, був витвором чисто реакційним. В ньому станові групи єдналися ради порятунку своїх станових інтересів між собою і з тими, хто допоміг би їх зберегти.