«1. Згуртуватися довкола Тимчасового Уряду і тільки його постанови провадити в життя; 2. Признати суперечним з інтересами Росії самочинне введення федерації перед Установчими Зборами взагалі і в Кубанському Краєві зокрема; 3. Заявити, що самоуправа областю може бути зорганізована тільки на основі безпосереднього, рівного і таємного голосування і 4. Просити правительство установити в повітах комісарів від инших міст на правах повітових комісарів»;
— а об'єднане засідання Обласного Виконавчого Комітету при участи Обласного Совєта Селянських і Козацьких депутатів і обласних комітетів партій с.-р., с.-д. большевиків і меншевиків проголосило, що «Рада не висловлює волі всього населення Области і тому не може утворювати проектів горожанської управи, обов'язкових для всього населення».
Обласний Виконавчий Комітет не хоче признати себе переможеним і функціонує далі. Завдяки короткозорій політиці провідних кол козацтва, російська демократія опинилася в диковиному становищі оборонця інтересів іногороднього населення, в більшості своїй українського, і тепер, цілком справедливо закидаючи недодержання обіцянки Військового Совєту, що до введення демократичного самоврядування, протиставить його козацтву, скликаючи на листопад місяць Обласний З'їзд лише іногороднього населення, до якого Обласний Комітет звертається з цього приводу з такою відозвою:
«На протязі свого існування, починаючи з квітня місяця і до цього часу, Обласний Виконавчий Комітет напружував всі свої сили і вживав всіх заходів, щоб все населення Области було об'єднане єдиними для всього населення органами самоврядування. Але, на жаль, всі його змагання, всі його зусилля ввести на Кубані демократичне безстанове керування розбилися об упертий опір де-яких кол козацтва і його представників. В теперішній час Краєва Рада, не дивлячися на побажання Військового Совєта, висловлене в його постанові з 4 липня, ввести на Кубані безстанове земство на найдемократичніших підставах, навіть не знайшла потрібним розглядати проект цього земства, а самочинно проголосила федерацію з керуванням, опертим виключно на представництво «корінного населення», позбавивши при тім, всупереч існуючим законам, півторамільйонову масу іногороднього населення невідійманого права представництва в органах керування. Обласний Виконавчий Комітет, стоячи на сторожі законности і свобод, здобутих революцією, вважає своїм обов'язком скликати Обласний З'їзд всього іногороднього населення области, щоб воно могло виявити свою волю і відношення до постанов Ради»[1].
Незгода між козаками й іногородніми все більше й більше поглиблювалася і почала набірати характер отвертої ворожнечі, котру взялися роздмухувати большевики. З початку осени вони стали виявляти велику активність (в центрі місцевої організації стояли — Ян Полуян, лікарь Дунін, робітник Власов, служачий Чорноморсько залізниці Вигріянов). Їх палки промови проти «казачьяго засилія», проти козаків, яко опори контр-революції, їх щедрі обіцянки незаможніх зробити заможніми, безправних — рівноправними, яскраві перспективи поділу майна буржуїв і куркулів-козаків гіпнотизували темну масу, котра почала поволі кидати своїх попередніх
- ↑ Г. Покровскій. «Деникинщина». Берлин, 1923 р., стр. 17–18.
