Ради М. М. Галаган і Є. Онацький, що прибули в Київа з доручення свого Уряду, щоб порозумітися з Кубанню і Південно-Східнім Союзом. Вони вітали Раду, яка з Урядом відповідно їх шанувала[1].
Під час дальшої праці Ради козаки й городовики погодилися на слідуючому: ухвалили постанову, що була виробила мішана комісія в листопаді, лише збільшили ценз осілости до двох років; Краєвий Уряд і Законодавча Рада утворюються на паритетних підставах; большевицька влада не визнається; організація центральної влади полишається на волю Всеросійських Установчих Зборів. Накресливши основи земельної реформи, Краєва Рада обібрала Законодавчу Раду, якій і доручила перевести в життя необхідні реформи і зформувати Уряд.
Хоча й знову питання про негайне переведення федерації було ніби-то замовчано, і всі питання державного устрою відсувалися до Установчих Зборів, але Краєва Рада в одному з останніх своїх засідань (22-XII) підтвердила постанову Військового Уряду, що на території Кубані вся повнота влади належить Кубанському Урядові.
В січні 1918 р. зібралася наново обібрана Законодавча Рада в складі 46 козаків, 46 іногородніх та 8 горців (весь час горці заявляли, що до представництва, претензії, які зовсім не відповідали їх дійсній кількості, але завше їх підтримували козаки, яко спільників проти іногородніх), і після довгих переговорів в кінці січня (25) утворився новий Уряд в складі 5 козаків, 5 іногородніх і 1 горця. На чолі Уряду залишився Л. Л. Бич. І в цей Уряд, як і в перший, Рада обібрала по згоді з Бичем людей, що належали до соціялістичних партій (принаймні, удавали себе за таких). Ні в тому ні в другому Уряді, якщо не рахувати самого голови, ні одного свідомого українця не було.
28 січня Уряд виступив в Законодавчій Раді з декларацією, яка містила в собі докладно розроблену програму необхідних законодавчих і адміністраційних заходів. Рада цю декларацію одноголосно ухвалила.
Почалася напружена праця; було ухвалено низку законів, розроблених Урядом і комісіями Ради: основні закони Кубанського
- ↑ Ні з Кубанню, ні з Південно-Східнім Союзом порозумітися делегатам України не пощастило. Уряду Союза в Катеринодарі вони не застали, а кубанці від рішучих виразних кроків ухилялися: то вони були звязані Південно-Східнім Союзом, то першкоджала нез'ясованість своїх нутрішніх відносин. Ціково, що поведінка донців була зовсім иншою. Коли Український Уряд, який ще з листопаду офіційно визнав за донськими і кубанськими козаками право порядкувати своїм життям, а делегації Південно-Східнього Союзу і Кубані, що прибула до Київа в справі утворення центрального російського Уряду поставив вимогу скасування «военнаго положенія» і усунення всяких репресій та обмежень над робітничими і демократичними організаціями, — 8 грудня розіслав всім урядам новоутворених республік ноту з пропозицією утворити на федеративних основах однородний соціялістичний Уряд, то донці негайно відповіли повною згодою (див. Христюк, цитов. праця, т. II, ст. 80–87).
