Від цього часу ця пісня набірає значіння Кубанського гімну[1]. Свідками цього моменту були делегати Української Центральної
- ↑ Пісню цю склав р. 1915 на турецькому фронті козак-батюшка 1-го Кавказького полку о. Григорій Образцов і підніс її був. Наказному Отаманові усих козацьких Військ Насліднику Олексію. Не дивлячися на таке присвячення, вона своїм змістом виразно відріжняється від пісень, що зробилися Донським і Терським гімнами. В той час як кубанці не згадують ані словом ні про царя ні про Росію, вихваляють лише «Кубань родимую», за неї тільки бьються і про неї тільки згадують, — донці дбають і про мир Росії і про славу «русскаго царя»:
«Всколыхнулся, взволновался
Православный Тихій Донъ,
И послушно отозвался
На призывъ Монарха онъ.
Онъ дѣтей своихъ сзываетъ
На кровавый, бранный пиръ,
Къ туркам въ гости снаряжаетъ,
Чтобъ добыть Россіи миръ…
Надъ землею всей прольется
Мира кроткаго заря,
И до неба вознесется
Слава Русскаго Царя».Пісня ця складена ще в 1855 р., за часів Севастопольської війни; коли ж р. 1918 її було проголошено Донським гімном, то всі «контр- революційні» слова було викинуто і відповідно «духу времени» змінено самий зміст:
Всколыхнулся, взволновался
Православный Тихій Дон,
И послушно отозвался
На призывъ свободы онъ.
Зеленѣетъ степь родная,
Золотятся волны нивъ,
Изъ простора долетая,
Вольный слышится призывъ.
Донъ дѣтей своихъ сзываетъ
Въ кругъ державный войсковой,
Атамана выбираетъ
Всенародною душой.
Въ боевое грозно время
Въ память дѣдовъ и отцовъ
Вновь свободнымъ стало племя
Возродившихся Донцовъ.
Слався Донъ и въ наши годы!
Въ память вольной старины
Въ часъ невзгоды честь свободы
Отстоятъ твои сыны».А Терці так ті прямо плачуть перед царем, прохаючи у нього подарунку:
…«Ой, по поднебесью орлы летучи,
То не сѣрые гусюшки они гогочуть,
То расплакалися Гребенски казаченьки,
Передъ Грознымъ Царемъ стоючи:
— Ой, Ты, Батюшка, Ты нашъ Царь-Надежа,
Ой, Православный, Ты нашъ Государь!
Какъ бывало — чи Ты, нашъ Царь-Надежа,
Ой, много дарилъ насъ — много жаловалъ,
А теперича Ты, нашъ Царь-Надежа,
Ой, чѣмъ подаришь насъ, чѣмъ пожалуешь?»(Коли саме складена ця пісня — невідомо, але дуже давно).
