городні втягалися в коло думок, до яких раніш ставилися вороже, принаймні в особі своїх проводирів приймали рішення, зовсім протилежні своїй попередній позиції. Так було, наприклад, з федералізмом і відношенням Кубані до Росії.
Кубанська Народня Республіка. Ще недавно іногородні лякалися самочинного переведення в життя федералізму, ще недавно вони боронили право Всеросійських Установчих Зборів і підкреслювали, що той стан, який утворився на Кубані лише тимчасовий, доки не настане лад в Росії, частиною котрої є Кубань, а 16 лютого вони вкупі з козаками приймають в Законодавчій Раді формальний акт, в якім без усяких застережень Кубань проголошується «Самостійною Кубанською Народньою Республікою», а через де-кілька днів приватна нарада членів Ради (сесія її була вже перервана) ухвалює резолюцію про прилучення на федеративних підставах до України, про яку тоді вже було відомо, що вона відокремилася від Росії[1].
Свідчить це про те, як від співробітництва, навіть штучно утвореного, всього населення залежить зміст форм державного життя. Треба було і козакам і іногороднім стати вкупі до державної праці, щоб поняття — федералізму, самостійности почали набирати відповідного державного змісту, і з одного боку, козаки почали відвертатися від карикатурно-фальшивих форм, які надавали цим поняттям ура-козаки, а з другого — іногородні, відчувши всю штучність і нікчемність великодержавної примари Великої Росії, якою забивала їм памороки російська інтелігенція, почали розуміти всю вагу й користь можливости творити життя на Кубані незалежно від Росії. Навіть невдале єднання викликало могутній життєвий інстинкт, що власно диктував необхідність творити державний організм, а не замикатися в тісне коло станових інтересів, над ними трястися, їх боронити.
Так стояла справа з об'єднанням населення. Не краще було з організацією військової сили.
Військо. Військовий Отаман, Уряд і провідні козацькі кола велику надію покладали на козацькі частини, що почали повертатися з фронтів. Вже було зазначено, з якими настроями приходили козаки додому. Треба було поставити їх в такі умови, щоб вони хоч трохи спочили і тілом і душею; особливо потрібно було звернути увагу на останню. Треба було організувати протибольшевицьку пропаганду, з'ясувати те положення, яке утворилося взагалі в Росії і зокрема на Кубані, які завдання стоять перед нею і її Урядом, і будити кубанський патріотизм. Необхідно було звернути відповідну увагу й на офіцерство, пам'ятаючи його попереднє виховання, його професійну солідарність, мимовольну звичку тягтися перед
- ↑ Кубанець «Кубанцям не з руки». Українська Трибуна. Варшава, №66 23-VII, 1921.
