розтрати коштів скарбником спілки, утворили Покровському де-яку популярність. Його стали підтримувати представники місцевої буржуазії: О. І. Літовкин, І. М. Діцман, генерали Карцеви, Е. Ф. Бабкин, борон Б. Л. Штейнгель, Ніколенки, Бурсаки і т. д. Біржевий Комітет асигнував йому 80 тис. карбованців, почав давати гроші й Союз Хліборобів. До того ж він проліз у отаманській двірець і швидко став у Філімонова своїм чоловіком. Поволі за рахунок міського не станичного населення відділ його став зростати.
Цікава була спроба К. Л. Бардіжа зорганізувати козацтво для боротьби проти большевиків. Він виступив з планом утворення кошів вільного козацтва, але за цю справу він взявся запізно і утворити міцної організації не встиг, хоча де-який час лад на Чорноморії підтримували майже виключно зародки цих кошів.
Один з таких невеличких кошів під назвою «Гайдамацького» відділу, на чолі з осаулом Адамовим, взяв пізніше участь і в Кубанському поході.
З ініціятиви українців почалася організація з свідомих украінців казаків та іногородніх коша імені гетьмана Дорошенка[1]. Ця частина до боротьби проти большевиків підходила з національної точки погляду і брала в ній участь свідомо, як в боротьбі за національно-політичне визволення Кубані. Нечисленність (формування почалося майже перед евакуацією Катеринодару) та ворожість, особливо з боку «сфер» не дала їй можливости відограти будь-яку ролю в цій боротьбі.
Крім цих добровольчих частин, в розпорядженні Уряду був кубанський гвардійський дивізіон, дві запасові сотні, черкеський кінний полк, на чолі з полковником (згодом генералом) Султан-Келеч-Гіреєм, відчинена в кінці р. 1917 в Катеринодарі Кубанська Військова Школа і прибувші з Київа Константинівська піхотна школа та 1 і 4 Київські школи прапорщиків.
Зріст добровольчих частин був дуже млявий (у Галаєва на початку р. 1918 було 200 душ, у Покровського — 60), козаки ставилися до «добровольців» і «партизан» підозріло і в добровольчі відділи майже не вступали; ухилялися й втікачі з Росії; заповнювала їх переважно міська молодь — учні. Командуючий військами ген. Чорний, не сподіваючися оборонити Край без козацьких частин силами одних добровольців, подався в одставку. На його місце було призначено ген. штабу ген.-м. М. А. Букретова, але через де-кілька днів і він пішов у слід за Чорним. Його замінив ген.-штабу ген.-лейт. І. О. Гулига. Старий пластун, хороший козак, добрий бригадний чи дивізіонний начальник, гарний виконавець гарних наказів згори, він менш усього був здатний до того, щоб керувати добровольчими частинами і викликати їх розвиток. Такий розвиток мож-
- ↑ Одним з головних діячів в цій справі був член Ради, козак Ст. Каневської, учитель гімназії В. А. Чепелянський, забитий пізніше большевиками в німецькій колонії Гнодау.
