Війна проти большевиків. Спочатку большевицький місцевий організаційний центр був у Новоросійську. Після того ж, як прийшла, на Північний Кавказ 39 дивізія й почали підходити з кавказського фронту ешелони инших військових частин, він перенісся, після утворення 17-I. 1918 р. в ст. Кримській Куб.-Чорном. Воєнно-Рев. Комітету, до Армавіру.
В свій час, коли пішли ще тільки чутки, що 39 дивізія наміряється вирушити на Північний Кавказ, Кубанський Уряд просив Командуючого Кавказькою Армією, кубанського ж козака генерала Пржевальського, не пускати її, але той не в силі був це зробити і лише надіслав на Кубань один пластунський батальон. На цей батальон було покладене завдання обезброїти ешелони 39 дивізії. Він його не виконав, дивізія безборонно розташувалася там, де хотіла, і сама почала обезброювати козацькі ешелони.
Невідомо з якої причини, але Уряд досить мляво поводився взагалі з салдатнею; не була залагоджена, як слід, справа обезброєння не то-що цілих ешелонів, а навіть окремих, спочатку невеличких гуртків, що мандрували через Кубань від Мінеральних Вод, Туапсе, Новоросійська. Нічого подібного до того, що майже одночасово зробили грузини, щоб урятувати Тифліс і весь край від салдатського моря, що полинуло через нього. Край поволі все більш і більш заповнювався озброєною салдатнею, яка стала на місцях фактично захоплювати владу до своїх рук. Звязки краєвого центру з далекими кутками Краю почали рватися. Організація військової сили на підставах добровольчества бажаних наслідків не давала; відозви Уряду впливали дуже мало. Фронтовики (козаки) своєї обіцянки на Краєвій Раді в грудні місяці — стати в оборону Краю — не виконали і на заклики Уряду не відгукнулися, хоча й проти нього активно, крім одиниць, не виступали.
В середині січня большевики, захопивши Туапсе, Новоросійськ, Тамань, Темрюк, Приморсько-Ахтарську, Єйськ, Тихоріцьку, Кавказьку й Армавір, почали зо всіх боків посуватися до Катеринодару. Першими підійшли найближче до міста ворожі сили з боку Новоросійська. Не зважаючи на переважаючу кількість (4.000 проти 600), 22–24 січня в боях під Ейнемом і Георгієво-Афіпською (8 і 15 верст від Катеринодару) ворог був побитий на голову. Загубивши під час бою свого главкома юнкера Яковліва і комісара прапорщика Серадзе, рештки його, кинувши 16 гармат, 34 скоростріла і де-кілька потягів з набоями, амуніцією, провіянтом і санітарним майном, втекли до Новоросійську.
Виграв перший бій під Ейнемом власне військовий старшина Галаєв, але тому, що його під кінець бою було вбито, вся слава дісталася капітанові Покровському[1] (після смерти Галаєва він об-
- ↑ І досі де-хто весь успіх приписує Покровському, називаючи його в супереч дійсності, начальником Галаєва в бою під Ейнемом (див. Вл. Леонтовичъ «Первые бои на Кубани». Мюнхенъ, 1923 р. ст. 35–36). Неправдивість такого освітлення бою докладно доводить В. Мельниковський в своїй рецензії на книжку Леонтовича. «Казачьи Думы», 1923 р. №14, ст. 44–45.
